«Квіти у полі, там де Крути…»
І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’януть той славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.
29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році
відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського
народу за свободу і незалежність.
29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована
на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового
духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним
символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.
Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила
Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною,
суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто
віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави
більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо на Київ під проводом Муравйова.
На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись
фальшивими обіцянками.
У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі
частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії.
Їх було 300.